Бошки марихуана Людиново Бошки Шишки марихуана

Парнишка, смотри что тебе расскажу! Моя история началась с того, как я решил испытать свои силы в музыке и одновременно почувствовать настоящий кайф от приема наркотиков. Ведь как известно, наркоманы и музыканты – это две неотъемлемые составляющие одной большой семьи. Ну, а как же иначе себя чувствовать настоящим рокером, если не взять заложницей свою голову, заправленную свежими закладками? Гыча моя бузит, как будто в ней оркестр играет! О, да я могу с уверенностью сказать, что моя коллекция закладок насчитывала самые лучшие наркотические вещества, среди которых был и эфедринщик, и марихуана. Именно марихуана стала моей главной опорой в трудные музыкальные моменты и помогала снять напряжение после долгих репетиций. Сидя за своим пианино, я мог исполнять тяжелый рок и быть настоящим звездой. А друзья-рокеры, которые тоже были в курсе наших закладок, всегда приходили ко мне, чтобы вместе создавать настоящую музыку. Ведь наши порой душевные композиции требовали допинга, который могли дать только закладки. Как-то раз, во время одной из наших вечеринок, я решил поиграть на пианино посложнее. Взяв свежую шишечку марихуаны, я закурил ее и сел за клавиши. Пальцы, сведенные от прыщей до прыщей, легко скользили по клавишам, создавая потрясающие аккорды тяжелого рока.

Музыка стала захватывать меня, а глухие звуки клавиш превратились в мощный звуковой взрыв, что-то вроде гычи после очередной закладки. Я окунулся в роковую атмосферу, где время останавливалось, а наши музыкальные композиции неслись в глубины нашей творческой души. Но знаешь, парнишка? Иногда даже самые свежие закладки не давали желаемого эффекта. Возможно, они теряли свою силу, возможно, это было изменой, которую нам готовила сама судьба. И в такие моменты, я понимал, что музыка это все-таки главное. Ведь она действительно может перенести тебя в другой мир, где нет места ни марихуане, ни закладкам. Ведь никто не знает, когда дорога к наркотикам перерастет в настоящую зависимость. И даже самый крутой рокер может оказаться заблудшим в недрах своих же иллюзий. Блямба, как говорят. Я понял, что только таким образом я смогу добиться настоящих результатов и стать искренним артистом. Нет, я не отрицаю магии, которую приносили закладки, но они стали лишь временной поддержкой, которая способствовала созданию нечто большего. Так что сейчас я, парнишка, стремлюсь быть лучшим рокером, который сможет покорить сердца аудитории только своей музыкой. И я уверен, что если я буду настоящим мастером своего дела, то каждая моя композиция будет переносить слушателей в другие миры и способна возвести меня на вершину музыкального Олимпа. Я выбрал свой путь, и я уверен, что он ведет меня к вершинам, о которых я так долго мечтал. И я надеюсь, что вы тоже станете настоящими рокерами, которые смогут покорить мир своей музыкой, без измен и закладок. А пока, ребята, давайте соберемся вокруг пианино и сыграем что-нибудь настоящее, что запомнится нам и нашим душам!

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...